Люблю я тиху неба синь
швидких річок ясну глибінь,
коли напнуті линуть вдаль мої вітрила.
Я відрікаюсь від землі,
лечу у зоряній імлі,
мені назустріч розпростерло небо крила.
Люблю, коли зі мною ти,
і в травах росяних іти,
надію ревно у своїм плекати серці.
Дзвінкий дитячий чути сміх,
і «мама» щире з вуст малих,
люблю дивитись в оченят ясні озерця.
Люблю, як почуття ключем,
як дружнє поруч є плече,
ясну весну у запашному буйноцвітті.
Я просто вірити люблю,
я кожну мить життя ловлю,
бо я живу тому, що я люблю на світі.
Я люблю
© Copyright: Марина Довбня, 2013
Свидетельство о публикации №113100606711
Свидетельство о публикации №113100606711
Рецензии