Осiнь... в жили

В потеплінь глобальних віра
    втихла  в просторах ефіру.
Холод  мурашко подібно.
 попід ребра,
           попід шкіру…
 Ржава глипає. Повіє…
   В булі кинуті  надії
    тіло зужите, безсиле,
      в небо вітами мертвіє…
А по венах  зсохлі мрії…
    І ілюзії ті милі
Марять в нитках… павутинні…
   Сірого дощу.
 Ма Шини -
  по листках з минулих,
  теплих пестощів,  щасливих…
 Пнутися…  ковтками… сили…
За  склярів хибкі вітрини
  тишу клеїти…   шпарини…
Біла  стереже сніжина.
Дрижать нерви…
 Осінь… в жили.


Рецензии