а пам`ятаєш, на свіжій клітинці
я нотував свою лірику.
ти на моїх зимувала колінцях,
я називав тебе тигриком.
ти чи стояла у спідній білизні,
чи в помаранчевім платтячці.
перебирала шухляди й валізи,
вішалки в шафі гортаючи.
цмокала, очі з-під лоба на стелю,
брові, мов хмари насунули.
мала лишитися ще на вечерю,
зрештою, все вже обдумала.
крила розправити вже нема сили,
зір не скеровує погляди.
я не питав "яка муха вкусила?"
я не питався супроводу.
ми потомились від плинності сварок,
і до обійм не наснажливі.
чорнії брови накликали хмару,
йдеш собі, зливою вражена.
тиха, байдужа, немало пізнала
довгих ночей неприкаяних.
та, так бува, коли все занепало
все занепало. і хай йому.
Занепад
© Copyright: Дмитро Безкровний, 2013
Свидетельство о публикации №113100610004
Свидетельство о публикации №113100610004
Рецензии
