Не плач…не треба…все колись минає…
Образи і докори відпусти…
В саду весною вишня відцвітає,
І в травні сад перестає цвісти…
Не плач, поглянь на китиці калини,
Вони червоні, як на рані кров…
І навіть осені зіпсована хустина,
Нагадує про втрачену любов…
Не плач, минає все, і це минеться,
Дощі обмиють, висушать вітри….
Ім,я його відлунням відгукнеться,
Ти тільки не віддайся самоті….
Стисни свої долоні, треба жити….
Багато в світі цьому ти ще значиш…
Ще подарують тобі ніжні квіти….
Їх обіймаючи, ти в захваті, заплачеш…
Все…заспокойся…побажай удачі.…
Вже ніч підкралась чорна, як пантера….
«Москва сльозам не вірить» - а це значить,
Почни життя із чистого паперу….
НЕ ПЛАЧ...
© Copyright: Наталья Лобастова, 2013
Свидетельство о публикации №113100509465
Свидетельство о публикации №113100509465
Рецензии