Василий Поддубняк - Монастырь

Из украинской поэзии:

Василий Поддубняк

* * *
Монастырь…
И безмолвье такое!
Время капает сквозь облака.
Меж собою беседуют корни:
То ль про нас, то ль иные века?..

Только в этом просторе безмолвном,
Где боишься ступить за межу,
Я в небесном взлелеянном чёлне
За озябшую душу дрожу.

Где тот берег?
А кто его знает
(Только стены белеют во мгле).
Монастырь…
И дорога без края, -
Больше нету таких на земле.

Я под стенами белыми снова
Крохи истин минувшего дня
Собираю в заветное  Слово…
И под ризою дня золотого
Пустынь та согревает меня.

Перевод с украинского
Марины АХМЕДОВОЙ-КОЛЮБАКИНОЙ


* * *
Монастир...
І таке безгоміння!
Хмари виснуть і капає час.
Між собою говорить коріння:
Чи про нас воно, чи не про нас?..

Тільки в просторі цьому безмовнім,
Де боїшся ступить за межу,
Я лелію в небесному човні,
Я в нім душу свою бережу.

Де той берег?
А хто його знає
(Білі стіни на чорному тлі).
Монастир…
І дорога безкрая,-
Більш немає таких на землі!

Я під стінами білими тими
Дрібки істин складаю в Слова.
І під ризами днів золотими
Це відлюддя мене зігріва.