Тростинка
А я й собою кинута, залишена на смерть.
Поеднанi в одну тобою всi стихii,
Та лиш мене єдину ти вiдсилаеш геть.
Чомусь Ти - тонка ниточка:
тримаеш, лиш не мiцно.
I будь яка негода розiрве цей союз.
Хоч я не уявляла тебе заморським принцом,
адже й твоi недолiки для мене тiльки плюс.
Сумна така iсторiя - але нема й сльозинки.
Нема чого оплакувать - мiж нами лиш стiна.
А я чомусь тримаюсь непевноi тростинки,
Хапаюсь я за марево: за те, чого нема..
Свидетельство о публикации №113100500334