Мій коханий,чом сум тяжкий огортає душу?
Чом,мов по дощечці скраю рухатися мушу?
Чом затоптані в болото сподівання,мрії?
Чом не залишилось в мене світлої надії?
Моя пташко!Мій соколе!Політаєш-згинеш...
Одним поглядом на мене серце моє спиниш...
Не загубиш лиш кохання-це одне я знаю!
Те єдине,що до тебе я лиш відчуваю.
Мій рідненький!Чом на частки серце моє країш?
Чом його ти мучиш,ріжеш,рвеш і розбиваєш?
Чом так часто з поля зору мого пропадаєш?
Скоро рік ,як ми знайомі!!!Знаю-не згадаєш!
про кохання
© Copyright: Анастасия Шарандак, 2013
Свидетельство о публикации №113100407741
Свидетельство о публикации №113100407741
Рецензии