Ходімо гуляти у осінь,
Яку ми так любим з тобою,
Поки не скували морози
Цієї краси золотої.
Ще падає листя із кленів,
Кружляючи, ніби у казці.
О, як на газоні зеленім
Горить воно кольором ясним!
І хочеться тут поблукати,
Послухати шепіт приємний,
Із листя букет назбирати,
Про щось пригадати таємне.
Берізки, неначе сестрички,
Стоять величаво та струнко –
Їм осінь в зелені спіднички
Вплела золоті візерунки.
Та й квітів цвіте ще немало,
Отих, найстійкіших, останніх...
Природа, немов задрімала,
Завмерла в тривожнім мовчанні.
2010
Прогулянка
© Copyright: Нила Волкова, 2013
Свидетельство о публикации №113100402389
Свидетельство о публикации №113100402389
Рецензии
Гарний вірш і хоч трішки печальний та дарує ві світлі надії.
Игорь Герасименко Кременчугский 04.10.2013 12:34 • Заявить о нарушении
Игорь Герасименко Кременчугский 04.10.2013 12:34 • Заявить о нарушении
Дяякую, Ігоре! Хай і Вас не покидають свілі надії!
Нила Волкова 04.10.2013 15:34 Заявить о нарушении
Нила Волкова 04.10.2013 15:34 Заявить о нарушении