Материнська туга

   
    Ростила, пестила синочків
    Онуків дочекалась золотих,   
    Молила бога вдень і вночі,
    Просила долі кращої для них.
    Старенька мати, сива нене
    Сумує в хаті, плаче за дітьми, 
    В садочок вийде, гляне в небо
    І прошепоче гірко зі сльозьми:

    Приспів:

    Ой,де ж ви діти, мої діти?,
    Сьогодні ви в чужих краях!
    Та як мені без вас прожити,
    Вертайте знов під рідний дах!

    Одним-одна старенька мати-
    По світу розлетілися сини,
    Втомилася дітей чекати-
    Приходять часто, лише в її сни. 
    Їй сниться сон, що вдома діти,
    Що на порозі з квітами стоять,
    І серце встигло вже зрадіти, 
    А вранці знову губи шепотять:
 
    Приспів той же.   

    Багато є доріг на світі,
    У кожної людини є своя,
    Та серце почина радіти,
    Коли вона до мами поверта.
    Живе у матері надія,
    Що скоро її діти прилетять.
    Минає час, невпинно плине, 
    А сльози болем на весь світ кричать: 

    Приспів той же.