Тимчасово
Знову птахи відлітають у вирій,
Сумно на серці — пов`яла краса,
Вранці остання, як сльози роса.
Трави пожухли, гряде листопад —
Зірве з дерев кольоровий наряд,
Зима погрожує холодом білим,
Тихо накриє все мертвим килимом.
Сонце крізь хмари малюнком блідим,
Наче примара, нагадує всім,
Що десь далеко є щастя й тепло,
Вмійте чекати — розтане це скло.
Ви збережіть всі весняні надії,
Чуйно у серці носіть кращі мрії,
Весна повернеться — немов любов
Душу зігріє, розквітне все знов!
Все тимчасове — минеться, як сон...
17:20 03.10.2013
Свидетельство о публикации №113100306905