Життя в кредит. Гумореска

Іван відкрив худенький гаманець
І зрозумів: добробуту – кінець!
До пенсії чекати тижнів два,
А в ньому й копійчиночки нема…
–Не можна більше так, – подумав, – квит!
Піду до банку та візьму кредит!
Он Гнат, сусід, придбав так жигулі…
А кум Грицько став власником землі
Й купив собі китайський тракторець,
Кумася ж подалася в Трускавець…
А хто з дітей не мріє про житло
Й покинути мерщій своє село?
Сьогодні не потрібні трудодні,
Узяв кредит  –  і ти вже на коні.
Грошей багато, всі їх роздають,
Навколо банків… Чом не ризикнуть?
–Оформлю позичку  спочатку на теля, –
Іван міркує, – є  ж своя земля.
Посію конюшину, буряки.
Ще й матиму для грубки кізяки…
А вирощу корівку – на базар.
М’ясце та сало – ходовий товар.
Продам її, забагатію враз,
Можливо, гривнів вистачить на ЗАС…
…  –Ти, тату,  ще не чув сільських новин? –
Зайшов до хати непомітно  син. –
Он у сусіда банк відняв  жигуль,
Не зміг сплатить кредит оцей куркуль…
А в Гната трактор… Також через суд…
Бо той, говорять, істинний банкрут.
Дружина ж вийшла заміж в Трускавці.
Такі невтішні  маєм вісті ці…
–А знаєш, сину, – відказав Іван. –
Хто має банк,  сьогодні дійсно пан.
Та в нього, певне, безліч є проблем:
Дорожчають забави з кожним днем.
Тому й дере безбожно  з нас  кредит,
На гроші має вовчий апетит.
Ось ти працюєш також на землі.
З багатства – лише діточки малі…
–Нічого, тату, – буде все окей, –
Син відповів, – покине зло людей:
Крокуєм до Європи, в справжній рай,
Заявим безгрошів’ю: «Прощавай!»
А треба буде, то візьму  кредит.
Я ж трудівник,  – всміхнувся, –  не бандит…