Построивший театр... Из Шона Маклеха

Ш О Н  М А К Л Е Х

Будiвничий театру (http://www.stihi.ru/2013/10/02/7535)


                «Читальнику! Вельмишановний мій!
                Невже ж насправді це лише цинічна містика,
                Розхристана, без фігового листка,
                Симптом моїх психостеній?»
                (Микола Бажан)

Будівничий лялькового театру
 Міняє цеглу п’єс на хліб монологів.
У нього голова напхана тирсою фраз
 Пустих як бубон шамана евенків,
Але він ніколи
(Ви чуєте? Ніколи!)
Не вважав себе лялькою.
У нього дерев’яні руки,
У нього костури-ноги
 Зроблені зі старих ясенів метафор,
З потрісканих дубів алегорій,
З білих беріз гіпербол,
Але він завжди
(Ви чуєте? Завжди!)
Не крокував, а літав
 На своїх милицях Шекспіра
 І протезах Мол’єра,
І змушував своїх ляльок
 З придyркуватими посмішками
 Грати трагедії –
Зображати Гамлета та Отелло.
І кому? Смішному зайчику.
І чомусь примушував грати Офелію
 Стару кyрву Мальвіну
 З вицвілим волоссям
 Зробленим зі старої ганчірки
 І кінської гриви,
Пофарбовану соком бузини.
Він тільки будівничий.
Але чомусь вважав себе режисером
 І драматургом і критиком.
А який би з нього
 Вийшов би сантехнік!
Від Бога…





               

                "Читатель! Многоуважаемый!
                А что -  и вправду автор так циничен в мистике,
                Распахнут и без фигового листика,
                иль то психостений синдром?"
                (Микола Бажан)



Построивший театр марионеток
Меняет пьес кирпич на монологов хлеб.
И в голове его теперь лишь фраз опилки,
Пустые, будто бубен у шамана.
И всё ж, он никогда
(Поверьте! ) не считал
Себя марионеткою.
Пусть деревянны руки у него,
И ноги-костыли пускай,
Но взяты из ясеней метафор старых,
Дубов потрескавшихся аллегорий,
Берёз гипербол белых.
И всё же, всегда
(Вы слышите? Всегда!)
Он не шагал - летал он
На костылях шекспировских,
Мольеровских протезах,
И своих кукол заставлял
С придурковатыми усмешками
Играть трагедии,
Изображая Гамлета с Отелло.
Кого? Да зайчика смешного.
Зачем-то роль Офелии Мальвине
Он дал, той старой курве
С кудрями выцветшими ,
Что из старой тряпки
И конской гривы сделаны,
Окрашенные соком бузины.
И он, только построивший,
Зачем-то считал себя и режиссёром,
И критиком, и драматургом.
Какой бы из него
Сантехник вышел !
От Бога...