Василь Симоненко. Схлынут ливни, умолкнут грозы...

Василь Симоненко 
(1935 – 1963)


СХЛЫНУТ ЛИВНИ, УМОЛКНУТ ГРОЗЫ...
Из цикла «Тишина и гром»            
 
Схлынут ливни, умолкнут грозы,
В поле ветер уснёт шальной, 
И весеннего грома угрозы
Дальним эхом пройдут стороной.

А лучи, словно след кометы,
Туч нависших минуют даль.
И пройдёшь ты, оставшись светом,
Поселившим во мне печаль.
 
Но в пути, где всё незнакомо, 
Мне прольётся ещё не раз
В душу, полную ветра и грома,
Свет твоих сероватых глаз. 

Перевод с украинского –
Валентина Варнавская               




Василь Симоненко 
(1935 – 1963)


ПРОЙДУТЬ ЗЛИВИ, ЗАМОВКНУТЬ ГРОЗИ...
З циклу «Тиша і грім»

Пройдуть зливи, замовкнуть грози, 
Задрімають вітри на ланах. 
І весняного грому погрози 
Пронесе стороною луна.

А проміння довге, як мітли, 
Обмине сизохмарну даль. 
І пройдеш ти, лишивши світлу, 
Невгамовну мені печаль.

Та в прекраснім житті важкому 
Будуть завжди сіять мені 
В душу, повну вітрів і грому, 
Сіруватих очей вогні.

Січень 1961