незабаром

то буде днина, як інші числа
вона піде поміж собак
людина, що завжди чисто
вливається у навколишній смак

нарешті мить, яку так чекали
прощання, чи то обійми
напевно, десь на вокзалі
або ж у магазині

новий початок, люди навколо
шанс - підійти ближче
туди, де гострі барви - соло
дають можливіть плисти

він скаже: "бувайте, шануйте вітчизну,
ну а я у країну мрій"
світле волосся, погляд у призмі
нескінченних надій

ранець, певно протиударний
пару екранів у ручках
посмішка, як потяг товарний
і рухи, як на мене досить рвучкі

потиск руки, слова у дорогу
хтось маленький, повний тривоги
помах очей, останній сміх
далі - без решти втіх

я напишу: "це сталось..."
десь на папері, чи моніторі
глибина бажає, здавалось
але відстань руйнує надвоє.


Рецензии