Василь Симоненко. Люди разные...

Василь Симоненко 
(1935 – 1963)


ЛЮДИ РАЗНЫЕ ВСЕ ТАКИЕ...
Из цикла «Тишина и гром»            
 
Люди разные все такие –
Симпатичны, милы вполне,
Но порой скучают иные,
А живут лишь в мечтах и во сне.

Я в грехе их корить не стану –
Ведь не всем же доступна высь, 
Но во взглядах их как-то странно
Сожаленья с тоской сплелись.

Будто жизнь их не била больно,
Силы есть, но пусты их дни,
Лишь во сне летают привольно,
Наяву же – бескрылы они.

Осуждать их было б нечестно,
Не желаю для них я зла –
Сам я жил вот так "интересно",
Но в меня вскоре ты вошла.

Тоже сонным ходил, не скрою,
Только ты, словно гром по весне,
Стала совестью и душою,
И счастливым несчастьем мне.               

Перевод с украинского –
Валентина Варнавская
             

*   *   *   

Василь Симоненко 
(1935 – 1963)


ЛЮДИ РIЗНI МIЖ НАС БУВАЮТЬ...
З циклу «Тиша і грім»
 
Люди різні між нас бувають –
Симпатичні, гарні, чудні.
Дні за днями, бува, куняють,
А живуть лиш у мріях та сні.

Може, це і не дуже грішно –
Не для всіх же доступна даль,
Тільки чомусь в очах їх смішно
Заплелися журба і жаль.

І життя мовби їх не било,
І дріма в них чимало сил.
Але їм тільки сняться крила,
Наяву ж – вони зовсім без крил.

Я судить їх не маю права,
Я для них не бажаю зла –
Я і сам жив отак “цікаво”,
Доки в мене ти не ввійшла.

Сам я сонний ходив землею,
Але ти, як весняний грім,
Стала совістю, і душею,
І щасливим нещастям моїм. 

Січень 1961