Сонце i дощi

Сонце ховається,
Дощ починається,
Люд розбігається,
Дуже боїться дощу.

Дощик старається,
Зелень вмивається
І напивається
Й дякує цьому дощу.
               
Сонце не зраджує,
Визирне й радує
Усім нагадує
Лагідність літню дощу.

Осінь вривається,
Сонце ховається,
Туга з’являється,
Сіють холодні дощі.

Люди вдягаються,
Бурі лякаються
І намагаються
Ці пережити дощі.

Врешті це станеться,
Осінь ще зглянеться
Й сонечко з’явиться,
Зникнуть холодні дощі.

Туга розвіється,
Нива засіється,
Люд все надіється
Буде ще свято душі.
29.09.13.




 







               


Рецензии