Подрузi

присвячено Світлані Андросович, рідній по духу людині.

Я крупицями щастя
Скриню наповню у вірі,
Що ти будеш сміятись
Над скрутами буднішніх днів.

Щоб частіше ти, подруго,
Щиро, від серця раділа,
Щоби сяяла світом
Як можеш одна лише ти!

Вкину в скриню щедрО
Я смарагдів і перлів надії
В те, що збудуться мрії
Про затишний, теплий ТВІЙ дім.

Де народиш іще – диво-доньку,
А може й славненького сина,
І де злагода з миром
Складатимуть вірші із рим.

І напишуть вони
Про безмежне і вірне кохання,
Про взаємну повагу,
Пронесену вдвох крізь літа.

І про спогади…
Перші цілунки, зітхання…
Не забули щоб дячити
Долі за цей діамант.

І не зайва у скрині тій –
Пристрасть рубінів у ночі.
Хай пурпУром танцює і ллється
По жилах вона.

Не стихає хай музика,
Світяться вабленням очі.
Пасадобль закрутить хай
В ритмі гарячі тіла.

Що іще побажать? –
Певно, міці Титанів здоров’я.
Тут хай мармуром буде –
Із нього зведемо палац.

І бурштинова зірка
Осяє твій шлях і дорогу.
Не звертай! – За романом
Там вдачі й везіння абзац!