Не потону вже я в твоїх очах,
Моя рука твоєї не торкнеться...
Підступний янгол в тихих небесах
Зрадливо-іронічно посміхнеться.
Марноту мрій пробачивши своїх,
Повірю я, підбивши шансів сальдо:
Я - міфотвориця, а ти... а ти - той міф,
Забуть який достоту нереально...
Правічних слів не вимовить вже, ні:
Вони крижинками в очах зомліли.
А ти назавше в пам"яті мені -
Мигтінням смужки зоряного пилу...
Не потону вже я в твоiх очах...
© Copyright: Светлана Похилько, 2013
Свидетельство о публикации №113092800915
Свидетельство о публикации №113092800915
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.