В моїй, раніше не спокійній,
А нині страченій душі,
Іще живуть, колишні мрії,
Лиш не народжують вірші.
Не так привітно сонце світить,
Зіркова не турбує гладь,
Мовчить похмуро буйний вітер,
В душі невтішній, спокій й лад.
Лиш серце вірить та чекає,
Що Муза вісточку подасть,
І освітивши небокраї,
Нудьгу прогонить і напасть.
І наче ,пень старий, весною,
Журбою страчена душа,
Зігріта щирою сльозою,
Заквітне у нових кущах.
В моiй, ранiше не спокiйнiй
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113092709484
Свидетельство о публикации №113092709484
Рецензии