Золотая-Женщина Ганна Осадко. Pro wicznist

         Ганна Осадко.

PRO  WICZNIST.

Глеб Ходорковский (перевод).

Поговорили:
- может…?
- нет, не время..
и разошлись – водою и землёй
два одиночества  - две мудрости и двое -
с тавром бессменным:
«ВЕЧНОСТЬ»
на челе…

…а в мире, где проходят боль  и слёзы,
где смех проходит и пройдёт любовь,
где лето-осень – пылью серебристой
на крыльях бабочки – вот есть – и  нет их,
так тяжело быть тем, кто не проходит…


   …  …  …  …  …  …  …  …  ,. . 


…ты открываешь двери: »Дорогая,
я так устал, ну, где ты, сердце, где ты? –
нет никого, и только прах и пыль,
осевшие на зеркалах и книгах,
лет сто прошло, как нет её уже,
лет, эдак, с триста  и другой не будет –
 как пережить и как переболеть,
когда ни дням, ни снам конца не видно,
коль дан нам божий дар (иль божья кара) –
 идти вовек дорогой в никуда…


           *     *     *


           Pro Vichnist

           Ганна Осадко

погомоніли:
 - може...?
 - ще не час...
 і розійшлись - водою та землею -
 дві мудрості_самотності_людини,
 з тавром незмінним:
 "ВІЧНІСТЬ"
 на чолі...

 ...у світі, де минущі біль та сльози,
 де сміх минущий, де мина любов,
 де літо-осінь - як пилок сріблястий
 із крилець бабки - є - і вже нема -
 так важко бути тим, хто не минає...

***
...ти відкриваєш двері: "Дорога,
 я так втомився, де ти, серце, де ти?" -
 нема нікого... пилюга і пил
 осіли на дзеркалах і на книгах,
 її немає років сто уже,
 а іншої не буде років триста -
 як перебути, як переболіти,
 коли нема кінця ні снам, ні дням,
 коли богів дарунок (чи покара) -
 іти довіку шляхом у нікуди....

© Copyright: Ганна Осадко, 2013
Свидетельство о публикации №113061703069