Якось сонце задрімало,
Натомившись цілий день,
Світло спить, його так мало,
Синя тиша, ні телень.
Спить воно у тихих водах,
Але ясно навкруги,
З хмар іде, немов по сходах,
Білосніжна, мов сніги,
Мила, руса, перли в косах ,
Очі - сині озерця,
Розвіається волосся,
Світить посмішка лиця.
Сон це був, чи може яви,
Хмари склалися в бутон,
Йшла у вечір, у заграви,
Де живе маленький слон,
Межи квітів, там де Ельфи
У казковій тій землі,
Перли вогниками Ельма
У волоссі - мов живі.
Мушлі сяють в синім морі,
Хмари склалися в бутон,
Темне стало враз прозоре,
Правда це, чи може сон?
Зорі світять світляками
І коли ти в самоті,
Перли будуть маяками
У безмежній пустоті.
Мила, руса, світло в косах,
Очі - сині озерця,
Розвівається волосся,
Сяє посмішка лиця.
Правда це, чи може яви?
Хмари склалися в бутон,
Йшла у вечір, у заграви,
Певне був це лише сон.
Дiвчинка з перлами у волоссi
© Copyright: Игорь Стожар, 2013
Свидетельство о публикации №113092703172
Свидетельство о публикации №113092703172
Рецензии