Вмира усе що було

Вмирає усе що було
Таким безпросвітно чужим
Пенехаю лезом артерію
Скінчилось примирення
Нехай витікає щоб аж загуло
Потоком стрімким
Летить в мертві води сумної імперії
Вмирає без живлення

Чи впораюсь, га?
На мертвім плацдармі я спала
Зірвавши асфальтовий гніт з голови
Ступає у трави нога
Життя до сих пір я не мала
Та Світло шепоче: – Живи!!!
18.01.2012.


Рецензии