така вже осінь
липка й порожня
лиш сонця промінь
пече вікно
і дУмок стоси
все на сторожі
кохання й втоми
вже все одно
чи буде далі
їм снитись море
чи вийдуть хвилі
із берегів
минуть печалі
чи сиве горе
розІрве жили
їх терпких снів
і шурхіт листя
що в ноги пада
все ж нагадає
що час мина
а море чисте
все ж так їм раде
немов не знає
що їх... нема.
post-Жадан
© Copyright: Ватерина Колынец, 2013
Свидетельство о публикации №113092600885
Свидетельство о публикации №113092600885
Рецензии