Козацький степ

Пам'яті загиблих за честь рідної землі козаків присвячується

На сивих берегах Дніпра
Стоїть єдиний рідний дім.
Під стяг козацтва вас звела
Ворожа армія у стін.

І знов настав ваш час для бою,
Ваш час віддати дань землі,
Ваш час скрестити меч з косою...
Твій час, козак, тож встань і йди!

Іди, піднявши шаблю вірну,
Що рятувала вже не раз.
Іди, й помри за землю рідну.
Помри без співів й без прикрас.

Іди під християнські гімни,
Під знам'ям поля і небес.
Іди, і стань навіки вільним,
Бо ж враг збіжить, неначе пес.

І ось ти йдеш в козацькім строї,
Ідеш, неначе уві сні.
Бо ж не тримати більше зброї:
Навік спочинеш у ріллі.

На кожного з твоїх братів
У тім бою йшло сто людей.
Та потекла кров ворогів
І залунало "Гей!Гей!Гей!"

І все ж, ворожа кров тоді
З козацькою в одне злилась,
І полягли у тій борні
Ви майже всі, в землі лишась.

Спочинув й ти у домовині,
Та всеж залишив ти синам
Священну пам'ять, і понині
Стоїть козацький тут курган...