Шлях у Eвропу

Чому такі ми безталанні,
Усе щось робимо не так.
І живемо на виживанні,
Свій шлях не знайдемо ніяк.

Йдемо наліво то направо,
На місті «топчимось» роки.
І лаємо свою державу
«Тусуємося» без мети.

В громаді спокою немає,
Мораль і совість пропили.
Заздрість душу роз’їдає
І всім завидуємо ми.

Багато, як живуть в Європі,
Річки молочні там течуть.
Там не «сачкують» на роботі
Їй силу й розум віддають.

Вони на всьому економлять,
Своє довкілля бережуть.
Куди не треба ніс не встромлять,
Отак роки уже живуть.

Закон там має верховенство,
Всі люди рівні перед ним.
Це в нас закони наче дишло,
Один нам створюють єкстрим.

Маніпулюють ними всюди,
За гроші куплять, продадуть.
Від цього лиш страждають люди,
Роками правди не знайдуть.

У кого гроші ті – жирують,
Їм наплювати на людей.
Вони товар, людей купують
У нас говорять «все окей!»

А нам байки розповідають,
На вуха вішають «лапшу».
Політики людям мішають,
Громаду створювать таку.

Куди не треба вони лізуть,
Порозпускали язики.
І по живому наче ріжуть
Уперті всі немов бики.

Закони пишуть і приймають,
Гребуть під себе залюбки.
І більше всіх відпочивають,
Ми живемо отак роки.

Нас до Європи запросили,
Угоду хочуть підписать.
Свої умови заявили,
Зарплати, пенсії піднять.

А ми роти порозкривали
І стали слухати месій.
Думки із мріями блукали,
Роїлись в голові моїй.

Женуть нас знову, мов, отару
І відпочити не дають.
Брехнею піддають нам жару,
 У світ казковий нас ведуть.

Цей шлях розтягнеться надовго,
В Європу швидко не прийти.
Перевірятимуть суворо,
Умови нам такі дали.

А це Закони і стандарти,
Щоб європейськими були.
І європейську совість мати
В громаді спокій навели.

Щоби казну не розкрадали,
Життєвий рівень щоб зростав.
Нікому взятки не давали
І не саджали без підстав.

Тоді життя друге настане,
Наступить спокій і добро.
Людина нити перестане,
Загляне світло у вікно!