Оксана Суховій
Боялася, аж кам'яніли вікна.
Та вірші шепотіла у рукав.
Не посивіла. Не померла. Звикла!
Так не один, я думаю, звикав
до того, як поволі стигне в жилах,
як все достоту в'яне у тобі...
"Не перша й не остання" - говорили.
Не вірила - любив же ж, ну любив...
Та й розлюбив. Гірка осіння темінь.
Рука, що вчора билася крилом...
І все здається, що в житті моєму
поезії ніколи й не було...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Боялась так, что окна каменели.
И лишь стихи шептала за рукав.
Не умерла. Привыкла. Да, сумела!
Так не один,наверно,привыкал
к тому, как понемногу стынет в жилах,
всё вянет, отрекается от сил.
«Ты не одна такая» - говорили.
Не верила – любил же ведь, любил…
Да разлюбил. Прогорклость листопада.
Рука, что билась давеча крылом.
И кажется, что мне уже не надо
стихов, и быть их вовсе не могло…
25.09.2013
иллюстрация: Brad Kunkle
Оксана Суховий. Перевод с украинского
© Copyright: Татьяна Квашенко, 2013
Свидетельство о публикации №113092610285
Свидетельство о публикации №113092610285
Рецензии
Гарні і вірші Оксани Суховій, і переклад! Вітаю1
Вячеслав Романовський 10.09.2014 16:19 • Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 10.09.2014 16:19 • Заявить о нарушении