Знаєш,маленький,без тебе погано
частіше почала прокидатися рано.
пам'ятаеш,була я прихильниця ночі?
Тепер лиш у темряві заплющую очі
і бачу тебе...
З тобою тепло на душі і у душі,
десь в синьому морі та на суші,
в комфортній хатинці,
в тісному кафе
ні,ні почекай,не покидай мене...
Залишся на хвильку, всього на одну,
в обіймах твоїх я неначе тону...
Нарешті щасливі, десь в моїй квартирі
співаймо Медейроса "три-чотири"...
Та годі,лоскотно,пора вже голитися,
я дико регочу,а він не надивиться...
Ця казка мала б тривати вічно,
десь шляхи зіпсовані,
серця покалічені
тепер вже немає маленького хлопчика,
звичайної дівчинки,
любові до розпачу.
Сюжети залишились глибоко в пам'яті
не витреш ганчіркою,
не зітреш клавішами.
Назавжди життя наче довга парабола,
де Х- це кохання,
та навіки зіпсована фабула.
Тоб колишньому
© Copyright: Яна Мори, 2013
Свидетельство о публикации №113092510721
Свидетельство о публикации №113092510721
Рецензии