осінь примхлива, ніким не приборкана,
таранить міста дощем сірооким:
листя тремтить, стає блідо-жовтим,
ранки – похмурими, ріки - глибокими.
циган-туман, тихо, краде шмат простору.
вітру обiйми сiчуть сталлю гострою.
оркестр стічних труб добово л’ є музику.
стелиться дим, сум стає музою.
як легко від тебе триматись на відстані –
ти не болиш і не снишся мені. ми -
згаяний час, заклопотані тіні, зникаєм в юрбі,
парасольки встромивши у небо осіннє.
осiнь. version 3. 0
© Copyright: Синоним Бога, 2013
Свидетельство о публикации №113092510704
Свидетельство о публикации №113092510704
Рецензии