Герой, поема

—Ти підійшов щоб прочитати?
Тепер ти знаєш імена.
У нас сьогоді - майже свято,
Ми забуваєм, що - війна.

Вона тут скрізь, у кожнім слові,
Вона тут править тихий бал.
Довкола квіти пурпурові…
І той музей, де чорний зал.

Сьогодні знов були тут діти,
Хтось дав мені ім'я - Герой,
А ми хотіли так радіти
І день чекали в мріях той,

Коли затихнуть кулемети,
Зерно покладуть у ріллю,
Не будем мерзнути в наметах…
Чи мертвий я, чи може сплю?

***

— Герой, ти в бронзі спочиваєш,
Ти стережеш дитячий сон.
Ти знаєш все, ти добре знаєш,
Поглянь довкола, бачиш, он,

Нема хрестів тут санітарних,
Гармат немає, тільки сміх,
Це спогади твої кошмарні,
Ти наша радість і наш гріх.

Герой, пусти мене до дому,
Я завтра знов прийду сюди,
Хіба я винен є у тому,
Війна лишає скрізь сліди…

***

І знову тишою покрились
Гранітні плити, чорний блиск.
— А, що ти хочеш щоб наснилось,
Скажи мені, скажи, озвись?..

Тобі, розхристаному, вітер
Вже розповів про нас усе.
Тобі принесли гору квітів,
І небо хмари ще несе.

Сюди ідуть перед весіллям,
Ти можеш все, благослови.
Верба огорне тебе гіллям
І смуток скине з голови.

***

Ти знов мовчиш? я знаю, винен,
Та винен певне лише в тім,
Що бачу зараз небо синє
І не гранітний маю дім.

Прости нас всіх, бо ми є грішні,
Ми забуваємо усе,
Герой, не будеш ти колишнім…
Дитина квіти он несе.

Тобі несе. Бо ти - Герой.