На відлік страждань і жартів болючих,
Знедолені щастя шукали обоє,
Обпечені спогадом слів лиш колючих,
Виходили з себе порою нічною.
У кожного з них - камінням кидали,
Кидали у серце, прямісінько в душу,
Що завжди усе і усім пробачала,
Не бачила іншу шалену спокусу...
Заплющені очі ще досі боліли
Побачити інші, такії ж сумні,
Що чисто, бувало, для когось горіли,
Для кого? - не знали самі.
На зустріч з дощем - так поспіхом крила,
Обоє попали у пристрасті смак,
Дві пари очей в самоті зажевріли...
Ним злитись обом би навічно у такт!
Такт двох душ
© Copyright: Инна Громовчук, 2013
Свидетельство о публикации №113092305175
Свидетельство о публикации №113092305175
Рецензии