Із сумом я в очах дивлюсь на наше покоління,
Нащадки то вогню, і доля їх гірка.
Немає ні душі, ні серця - то каміння,
Й по жилах їх тече ненависті ріка.
Що правда, що добро - вони цього не знають;
Нажива та обман із ними повсякчас.
У небі статку й слави, мов яструби літають.
Нажаль, ніхто не знає відведений свій час.
За тлінним у погоні проводять все життя.
Єдине їх бажання - поринуть в забуття.
Родина, друзі вже не є пріоритетом,
Любов й надія стали далеким силуетом.
Ти зупинись, до прірви з ними не лети!
Життя - то боротьба, але борись з собою!
Направ свій курс ти на досягнення мети.
Лиш долею відведені залишаться з тобою.
ДУМА
© Copyright: Яна Денисенко, 2013
Свидетельство о публикации №113092300480
Свидетельство о публикации №113092300480
Рецензии