Село іде повз мої вікна.
Сплетінням різної ходи:
Іде як дама - п’яна, літня.
Як чоловік – ції доби.
Як розмальована спадковість:
Побитих під буденний гнів.
Інтелігентна випадковість,
Що не вростається в синів.
Іде й цинічно, підло. Стиха,
Чорнявим ротом цебенить.
Іде й, засмітнюючи лихом.
Або й, цілуючи жалить.
Іде дитяча безказковість.
Іде юнацька зла весна.
Іде доросла беззмістовність.
А людяність???
Між них – сумна…
14.03.2011.
Село iде повз мо вiкна
© Copyright: Володина Вера Вескай, 2013
Свидетельство о публикации №113092304581
Свидетельство о публикации №113092304581
Рецензии