Поезія! Як я тебе зродила,
В сільській хатині, у простій сім*ї,
То ти мені як донька, рідна мила,
Не кину на поталу, у «рої»,
Щоб закусали. Ні, моя дитино,
Я виховаю лагідно тебе.
Підеш у світ, і бідна хай свитина,
Та щире серце, шляхом поведе.
Здобудеш хай не славу ти, не милість
Хай кілька відданих лише сердець.
Не відчувай за це таємну прикрість,
Щоб не зійшла надія на нівець.
Вдягти вірші в сорочку вишивану,
Щоб вони стали серцем між людьми.
І хай тебе митцями не пізнану,
Пиха, у світ не випира грудьми.
10.06.10.
Поезiя! Як я тебе зродила...
© Copyright: Володина Вера Вескай, 2013
Свидетельство о публикации №113092304529
Свидетельство о публикации №113092304529
Рецензии