тепер я зовсім така, як тобі хотілося:
панянка з оранжевим кольором довгих нігтів.
я вперше в житті на зустрічі зашарілася.
здається мені, ніхто цього й не помітив.
дзвеніли дерева золотом стиглий реквієм,
я в пам*яті перебирала вірші, як чотки.
в очах твоїх ясно читалось: коли-ж-я-спекаюсь.
я бачила просто очі - мов дві стокротки.
я просто хотіла торкнутись тебе й відчалити.
торкатись тебе віднині вже будуть інші.
я мовчки дивилась на осінь, в підбори вчавлену,
і струшувала з-під пасом блакитні вірші.
я стала такою, як хочеш ти! крок безвиході -
ти мариш самотністю в дні золотих тайфунів.
повітря вбивало єдине бажання дихати,
забивши відчаєм запах твого парфуму.
зустрiч безiменна
© Copyright: Долька Полыневая, 2013
Свидетельство о публикации №113092303338
Свидетельство о публикации №113092303338
Рецензии