Зворушливі слова в твоєму серці ,
Я з ними так давно в думках жила.
Ти знову дивишся в мої порожні очі-скельця,
Не відчуваючи взаємного тепла.
І враз обнімеш ти за плечі сміло,
Та скажеш,що любов твоя пуста.
Я знов вдихаю кожен дотик твого тіла,
Вірю щиро серцем я , що це лише слова.
Вранці знову подаруєш мені квіти,
Намалювавши щастя у мої очах.
Та знай,що буду я й тоді тебе любити,
Читаючи про вірність на твоїх вустах.
дотик
© Copyright: Яна Стружицкая, 2013
Свидетельство о публикации №113092310420
Свидетельство о публикации №113092310420
Рецензии