Я пам’ятаю день коли з’явився ти.
В житті моєму тихому, мутному.
І всі ті барви, що подарував мені тоді,
своє посмішкою неземною.
Такий, немов промінчик, тихий і яскравий,
З'явився й залишився назавжди.
Життя моє прикрасив. Додав до нього барви чарівні.
І я тепер тебе лише одне прошу: Не йди.
Не залишай мене саму, Коханий…
Ти знаєш, все з тих пір змінилось.
Життя неначе сон. Думки вже наче мрії.
І ти – то їх частина невід’ємна, хоч вір, хоч ні.
І знаю, з моїх вуст звучить дивакувато,
Та все ж, ти знаєш, я тебе кохаю.
І лиш одне благаю по житті: Не покидай мене,
у цьому світі. Не залишай саму… Не йди.
Не йди..
© Copyright: Лена Король, 2013
Свидетельство о публикации №113092206745
Свидетельство о публикации №113092206745
Рецензии