жд. такой себе Дориан Грей в городе
о тринядцятій годині,
та це його не лякало.
він не думав, що якось ця цифра вплине.
він взагалі не думав,
не вірив.
такий собі Доріан Грей у місті.
вітер шепотів, як у еротиці,
й своєю мужньою рукою
чіпав листя...
на жд вокзалі усе, як завжди:
метушня та валізи, ліфти,
ескалатори, сходи...
москалі з засмаглим обличчям,
німці з ранцями,
прищурені гості зі сходу...
хто куди, але усі
збентежені,
усі пасажири.
й завжди поруч таксисти
й жінки, що жалісно
пропонують свої квартири.
та ось настав той самий
час.
тринадцята. потяг.
й світ в очікуванні
дива затримав
шалений подих...
Свидетельство о публикации №113092200432