…Не пишеться розумне. А дурне
Вистрибує, мов жаба, на папері –
Cонет про суп чи тісто заварне,
Рондель про гарну дупу Поппінс Мері.
Що це? Духовна криза? Вік Христа?
Затримка у дитинстві? Може, клімакс?
Як би ж була б та відповідь проста!
А то ж її сховала пантоміма
Подій мого життя. І крізь роки,
Зодягнені у чорні балахони,
Знайти фальшиві порухи руки,
Або в церквах незроблені поклони,
Чи інші незакінчені діла,
Що творчий зліт мені заборонили,
Практично неможливо. Тож мала
Надія на покращення. На мило
У критиків піду, як графоман
Чи збочений співець гастрономії.
Не буде премій, я ж не Томас Манн.
Не визнають! То й що?! Гріхи покрию
У сповідях невидимих зізнань,
Які замаскувалися у творах, –
Це й буде нагорода! Бо страждань
Вже не завдасть минулого потвора…
21.09.2013
Потвора минулого
© Copyright: Александр Зубрий, 2013
Свидетельство о публикации №113092200216
Свидетельство о публикации №113092200216
Рецензии