Горе-батько

Син звав його татом,
А той,- при волинці
Гультяка піддатий
З’їдав всі гостинці…

З сім’ї крав зарплату,
Втікав від роботи,
Додому йшов спати
В обхід всім турботам…

Такий горе-батько
У сорок два роки
Є просто безхатько
За долі уроки…

Бо кинув геть сина
У св’ято Андрія,-
Єдину дитину,-
Аж серце німіє…

Пиятики вирій
Для нього – останнє,-
Вже роки чотири
Син без піклування…

І без допомоги
Об лід сам все б’ється,
Шукає дороги,
А батько – сміється...

Звертався щороку
До нього з проханням,
А він ще – нівроку,-
Не чує благання…

Та палкість промови,
Де крик душі сина,-
На все це -відмови,
Та з гніву  рутина…

Подвійне обличчя
Він має та шкіру,
Хіба ж батьку личить,
Щоб син втратив віру?!

Хай зробить зупинку
Поки ще не пізно,-
Така поведінка
У наслідках –слізна…



Горілки – доволі!!!
Господар – з безладдям,
Без сили та волі
Є в приймах знаряддям…

Барсетку та днину
Змінив на безтарку,
Зіркову дружину
На ніч та доярку…

Затяг змій гримучий
Його в пастку хибну,-
Кінець – неминучий
Такий непотрібний…

Бо прийде до сина
Колись сам з поклоном,
Відчує, що лине
Там все пустим дзвоном…

Не раз ще заплаче,
Коли постаріє,
Тоді сам побачить,
Куди вітер віє…
20.09.2013р.