Петро Перебийнiс - Ми двi зорi iз казки польовоi

Мы  -  две звезды  над  сказкой полевою.
Зелёный  дождь  закрыл нам  путь,  бурля.
Есть  только  мы, родная.  Только  двое.
На  двух  сердцах и  зиждется  Земля.
.
Мы  многих  обретений не  имели  -
Жар  поцелуев  на губах  цветёт.
И  мы  - вдвоём  -  на  тайной карусели:
И день,  и ночь,  и  сутки напролёт.
.
Есть  я  и ты.  И  что  нам  оговоры!
Своя  у  каждой жизни  новизна.
И  ты  поверь: не  могут  быть повторы,
Пока  есть  мир и  звёзд  голубизна.


Оригинал стихотворения:

Петро Перебийніс

Ми  дві  зорі  із  казки  польової.
Зелений  дощ  нам  стежку  перелляв.
Є  тільки  ми,  кохана.  Тільки двоє.
На  двох  серцях тримається  земля.
.
Багато  ми  надбати не  зуміли,
але  цвіте  цілунок на  губах.
І  ми  удвох. Ми  тайну  зрозуміли.
Є  ніч  і  день.  А  є  одна  доба.
.
Є  ти  і  я.  І  що  нам  та  огуда!
Хай  інші  теж  належать  лиш  собі.
А  ти  повір. Таких,  як  ми,  не  буде,
допоки  світ  і  зорі  голубі.

Папка 23 - стихотворение 6