Просто любити.
Рясні вересневі дощі.
Крапельки, що висять на хвої.
Реєнкарнацію трави,
яке зеленіє знову,
як в квітні або маю.
Я цілую руку твою_мою.
Видивляюся лінію долі.
Накладаю на свою.
Бачу траєкторію осені_зими_літа.
Перестає серце моє боліти та зникають страхи.
Діти народжуються, швидко ростуть:
солов`їні, совині, зозулині та лелечі.
Кожному пошле бог кавальчик хлібця і штаточок неба.
На потребу дадуть,
з відсотком візьмуть з талану і таланту,
який, власне, лиш Всесвіту і належить.
Про що це я?
Та все ж про неї, про любов,
чию глибину дослідити не здатен.
Тому дивлюсь у вікно.
Післядощів`я.
Погідна осінь...
Про100 любити
© Copyright: Валео Лученко, 2013
Свидетельство о публикации №113092108304
Свидетельство о публикации №113092108304
Рецензии
Стільки любові, Валентине!
І я повернулася і знову читаю Ваші рядки!)))
Будьте завжди!)))
Соловей Заочник 22.09.2013 00:14 • Заявить о нарушении
І я повернулася і знову читаю Ваші рядки!)))
Будьте завжди!)))
Соловей Заочник 22.09.2013 00:14 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.