Василь Симоненко. Разве же, скажи, не фантастично

Василь Симоненко 
(1935 – 1963)

 
*   *   *
Разве же, скажи, не фантастично, 
Что в бескрайнем хаосе дорог,
Там, где небо вечно, безгранично,
Встретил я тебя – и не сберёг? 

Ты и я – и это бесконечно,   
Словно небо! И всегда под ним
Будут Я к Тебе стремиться вечно,
Гордые же Ты – идти к другим.

Как же это буднично, привычно! –
Часто это видела земля.
Только мы не вечны... Как обычно,
Мы с тобою просто – ты и я...
Потому-то для меня трагично
То, что чья-то ты, а не моя.

Перевод с украинского
Валентина Варнавская             



Василь Симоненко 
(1935 – 1963)

*   *   *
Ну скажи – хіба не фантастично, 
Що у цьому хаосі доріг 
Під суворим небом, небом вічним, 
Я тебе зустрів і не зберіг? 

Ти і я – це вічне, як і небо. 
Доки мерехтітимуть світи, 
Будуть Я приходити до Тебе, 
І до інших йтимуть горді Ти. 

Як все це буденно! Як це звично! 
Скільки раз це бачила Земля! 
Але ми з тобою… Ми не вічні, 
Ми з тобою просто – ти і я… 
І тому для мене так трагічно 
Те, що ти чиясь, а не моя. 

24.09.1962