473. Ось i осiнь, похмура i змокла...
Чи привиділось може мені,
що вітрильників голії щогли
мріють про далечінь променів.
Їм не віриться в те, що вже досить
лоскотало їм море боки
й перебірлива осені просинь
все поверне тепер навпаки.
Щире сонце доволі ласкало,
звало в теплу морську далечінь,
а тепер вже пора до причалу...
До причалу забутих видінь.
Свидетельство о публикации №113092104355