473. Ось i осiнь, похмура i змокла...

  Ось і осінь, похмура і змокла.
  Чи привиділось може мені,
  що вітрильників голії щогли
  мріють про далечінь променів.

  Їм не віриться в те, що вже досить
  лоскотало їм море боки
  й перебірлива осені просинь
  все поверне тепер навпаки.

  Щире сонце доволі ласкало,
  звало в теплу морську далечінь,
  а тепер вже пора до причалу...
  До причалу забутих видінь.


Рецензии
Солнышко согрело, море приласкало и домой.

Любаша Паламарчук   25.10.2013 14:32     Заявить о нарушении
Где-то так, Любаша. Спасибо.

Игорь Ярин   25.10.2013 19:52   Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.