Дощ в Майстерн

Грім. Гучно буркнув і хлинув дощем.
Вона трішки злякалась і рушила вгору.
Загорнулась приємно червоним плащем,
Та у руки взяла свої файні підбори.
Зупинилась на хвильку, поглянула в небо,
Та злива надовго, то ж – треба кави.
Надзвичайної кави начебто треба,
Й закотила у плащі свОїм рукАви.
Звичайно, Майстерня. Чарівніші схови,
В нашому місті Вам не знайти.
Цей вибір поглядом не випадковий,
До нього бігти, бо вже не дійти.
Навпроти вікон, на самій вулиці,
Сіла, а з неї як водоспад.
Розстігнула вдосталь тучнії пугвиці,
Дістала, а потім відклала айпад.
«Не хочу!» - пронеслося у думках,
Сьогодні день відчуття природи.
Повертіла картку меню у руках,
Задивилась на краплі вологой вроди.
Какао! Та ні, краще чай із м’яти.
Сусіда б якого, та де ж його взяти?!
Сама.. та нічого! Стільки думок…
Як у хлопця машинок, дівчати – ляльок.
Принесли! І зваблює ароматом,
Смачна, духмяна, жагуче відверта
Розщеплює щастя крихітний атом,
Розщеплює добре, бо начебто вперта.
Насолода! Хіба буває  інакше?
І груди дихають як в дитинстві,
Люди біжать, всміхаються м’якше.
Як добре спіймати себе у єдинстві.
21.09.13