Коли ми бачились в минулий раз?
Коли життя вливала в спраглі губи?
Вогонь кохання у душі не згас,
Хоча журба щоденним смутком губить.
Не стратить смуток справжні почуття,
Вони птахами відлітають в вирій,
Вони весною знову прилетять,
Запалять душу поцілунком щирим.
В стосунках є і осінь, і весна,
Спекотне літо та зима холодна,
Розлука це лишень пора одна,
Але безмежно не буває жодна.
Я вірю, прийде в почуття весна,
Заквітне щастям, дерево кохання,
І пристрасть, поцілунками рясна,
Сто раз здійснить, жагучі сподівання.
Я вiрю, прийде в почуття весна
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113092004708
Свидетельство о публикации №113092004708
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.