Така вона, якась чудна, коли вона холодна.
В картатому плащі, в чоботях - старомодна.
Іде із парасолькою, зім'яла капелюшка,
Така якась смішна, не осінь, попелюшка!
В кишенях у неї повно завжди сухого листя,
Спідниця по землі, геть довга та обвисла.
Шепоче вітерцем, грається сонячним світлом
Вриваючись в думки, грайливим стиглим вітром.
А то бува вплітає дощі собі в волосся,
Геть розлютиться, а може то здалося...
Бо знову посміхнеться, сплете собі віночок,
З червоної калини. Тай побіжить в струмочок.
Така вона незграбна, ця вередлива осінь!
Чудна... без запрошення сама приходить в гості.
То сльози л'є, а то малює щось в туманах,
Ой, осінь... що то криється в твоїх обманах?
Innes
Ироничная осень
© Copyright: Инна Цурка, 2013
Свидетельство о публикации №113092004326
Свидетельство о публикации №113092004326
Рецензии