Забираючись в чиїсь теплі губи, не залишив ти шансу мені. Я тепер тебе не забуду - ти ідеш по другій стороні. Я тепер не знайду дороги, я тепер буду завжди сама, буду слухати пісню тривоги, буду литись із нею сама.
А ти знаєш, все, може, на краще.. Може, десь там зустрінеш любов. Може, зможеш ти їй розказавши нашу історію зупинитися знов. Може, згадаєш колись завчений мобільний і позвониш, почуєш гудки.. Хоча - де там, ти ж вічний "сторінник", любиш жити в устах самоти...
Я не знаю, я просто не знаю, як же жити тепер просто так. І, залишивши відкриті карти, повертаю в дорогу назад.
Марія Лаврись, 2013 рік.
необiзнано
© Copyright: Мария Лаврись, 2013
Свидетельство о публикации №113092000128
Свидетельство о публикации №113092000128
Рецензии