Сентябрит... дни на убыль... Из Александра Бобошко

Вольный перевод с украинского:


Сентябрит... дни идут на убыль...
Пахнет вечер дождем непрошеным.
Помню руки твои и губы…
Я один под ольхами взмокшими…

Что твое опозданье? Миг ли?
Час ли, месяц ли минул нынче?
Всё насмешка. Надежды сникли,
Мона Лиза с холста да Винчи…

Вот тебе и дождался счастья!
Чудо света, моя Минерва!
Ни сочувствия, ни участья...
Раскатившийся гром – по нервам!               
               


Оригинал: 

                "О, скільки за життя буває щасть!
                Останнє з них – на перше часто замах."(Ігор Павлюк)
               

 
Дев’ятнадцяте вересня. Дощ
Пахне вечір сирою безвихіддю.
Бідний родич загублених доль,
Я один під намоклими вільхами.

Ти спізнишся – я знаю… На мить?
На годину, на місяць, на вічність?
Усміхнулась – верзеться – й мовчить
Мона Ліза з картини  да Вінчі.

От мені і останнє зі щасть!
От і чудо архістратигове…

Грім – по нервах… По серцю – час.
Я  один
               під краплями
                стиглими…


Сентябрь-2013