Відімкніть мене – сіру скриньку
Подивіться – нема там смерті.
Там життя на бандурі бринька
Невколисане, о четвертій.
А о п’ятій шукає сонця,
Його промені б’ють у скриньку.
Ох світанок і розійшовся
Так буяє лоскоче спинку
Я навпомацки здоганяю
Тільки стіни здавили рухи…
Тож на осліп життя співаю
Яке мерзне у сиві руки
Відімкніть мене – сіру скриньку
Я без вас не пізнаю світу
Одягніть у нову свитинку
Поведіть мене в гори – діти!
Там де світ під ногами квилить
Там де Райдуга-Діва в склепі
Спить, зірватись не має сили
І зігнутись чолом у небі
Заспіваю жагою пісню
Я її пів життя співала
Скеля з опалу навпіл трісне
Щоб здригнулася та що спала
Люди голови поздіймають
Там в низинах де соні трави
Діву-Райдугу привітають
Як розвітряться їхні чари
Залишіть мене отут діти
В цьому місці життя як книга
Я ще мрію сама прозріти
Я ще мрію про білі крила
28.08.2012.
Вiдiмкнiть мене сiру скриньку...
© Copyright: Володина Вера Вескай, 2013
Свидетельство о публикации №113091906376
Свидетельство о публикации №113091906376
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.