Ліси вдягаються у позолоту,
І по розмоклій грузькості доріг
Вже осінь, як чаклунка на роботу,
Приходить непомітно на поріг.
Манить до себе грибний подих лісу,
Там кетяги калини майорять,
Й трави сухої скинувши завісу,
Гурти опеньок золотом горять.
Іду у ліс до осені-чаклунки,
У таємничий неповторний світ,
Де сонячні грайливі візерунки
Притягують до себе, мов магніт.
Опеньками наповнюється кошик,
І грузді в сумку сипляться чудні,
Співа душа, і не турбує дощик
Такий настирливий в осінні дні.
Чаклунка-осiнь
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113091809525
Свидетельство о публикации №113091809525
Рецензии